Новини
Дослідження: поліграфологічні чи психофізіологічні?
Нещодавно Верховна Рада у другому читанні ухвалила Закон «Про систему охорони психічного здоров’я», що унормовує діяльність психологів і психотерапевтів, а також запроваджує їхню сертифікацію. Психологами та психотерапевтами не зможуть бути люди, які не мають відповідної освіти. Передбачено єдині стандарти сертифікації за професійними напрямами роботи психологів у Нацкомісії і сертифікація психотерапевтів організаціями, що регулюються самостійно. Таким чином законодавець, з однієї сторони, демонструє прагнення гарантувати українцям надання професійних послуг у сфері психології та психотерапії, а з іншої – захистити професійних фахівців від шарлатанів. Завдяки цьому Закону зростає значення професійних асоціацій, адже вони мають перспективу набути статусу організацій, що регулюються самостійно.
Загалом, сам факт появи Закону «Про систему охорони психічного здоров’я» можна розцінити як повернення до тями після десятирічь вакханалії у напрямі психології та психотерапії. З обережним оптимізмом сподіваємося, що закінчується час «психологів»-езотериків і психотерапевтів, які «лікували» злиттям воску та викочуванням яйцем.
Яке значення мають ці процеси для поліграфологів, окрім того, що частина з нас є психологами? Насамперед, ми повинні враховувати тенденцію щодо унормування людинознавчих професій. Поки що всі ініціативи щодо врегулювання процесів усередині нашої професії виходили від нас, поліграфологів. Однак, не виключено, що невдовзі до цього долучаться і законотворці. На мою думку від того, яку базу ми зараз закладемо, буде залежати як те, від чого вони будуть відштовхуватися, так і те, хто намагатиметься стати бенефіціаром вже усталеної і престижної в Україні поліграфології.
Саме з огляду на це одним із основних своїх завдань як президента Всеукраїнської асоціації поліграфологів я бачила у чіткому відокремленні поліграфології від суто психофізіології. Поясню чому. Дійсно, стимули, які використовує поліграфолог, є психологічними, а реакції людини – фізіологічними. Однак наші дослідження не стають через це психофізіологічними! Називаючи свої дослідження психофізіологічними ми суперечимо самій суті нашої професії – ми не робимо того, що роблять психофізіологи: не перевіряємо конкретні психофізіологічні показники людини, зокрема сенсомоторні реакції, увагу, зорову та слухову пам'ять, втомлюваність тощо. Більшість із нас, поліграфологів, не є лікарями, фахівцями-психофізіологами. Тримаючись за оце «психофізіологічні дослідження» ми не просто робимо кальку з іноземних традицій. Насправді ми ризикуємо тим, що при унормуванні нашої професії психофізіологи цілком логічно висунуть на неї права…
Вважаю дуже цінним, що на другому засіданні робочої групи із розроблення проєкту професійного стандарту «Поліграфолог» за ініціативи члена Колегії поліграфологів і представника відомої американської фірми-виробника поліграфів "Axciton" в Україні Віталія Шаповалова, ми з колегами дійшли згоди щодо того, що наші дослідження слід називати поліграфологічними.
Із метою запобігання цьому свій перший в Україні підручник з нашої професії я назвала «Поліграфологія» (2019 р., 476 сторінок), свою монографію – «Методика виявлення прихованої інформації у поліграфних дослідженнях» (2023 р., 472 сторінки).
Пропоную вже зараз всім переорієнтовуватися, звикати та використовувати саме таке визначення – поліграфологічні дослідження. Принаймні на курсах підготовки поліграфологів ВАП ми будемо давати слухачам шаблон висновку саме із таким формулюванням.