Новини
Профайлінг в поліграфології
Морозов Олександр Михайлович,
доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України,
почесний академік Національної академії педагогічних наук України
Морозова Тетяна Романівна,
доктор психологічних наук, старший науковий співробітник,
атестований судовий експерт,
президент Всеукраїнської асоціації поліграфологів
Багаторічні спостереження за результатами праці поліграфологів показує, що для досягнення високої успішності їх діяльності потрібно декілька основних складових: висока вмотивованість, ґрунтовна освіта, володіння ефективною методикою, наявність сучасного якісного поліграфа, адекватні умови роботи. Помічено, що важливу роль відіграють особистісні особливості поліграфолога, загальний життєвий і професійний досвід, оперативний стаж в правоохоронних органах, знання психології людини та навички профайлінгу, зокрема, аудіовізуального визначення особистісних особливостей респондента, замовників дослідження. Такі важливі професійні додатки сприяють правильному збиранню інформації перед тестуванням та точному складанню тестових опитувальників.
Діагностика індивідуальних особливостей, зокрема інтелектуального й енергетичного потенціалу особи, достатньо складний процес, проте крім складних спеціальних засобів діагностики існують деякі елементарні фізіогномічні й поведінкові ознаки, що характеризують людину [1].
Відкрите обличчя, правильні риси та відсутність очевидних вад на ньому, високе чоло (не менше чотирьох горизонтальних складок), зріст у межах 175-185 сантиметрів (проміжок між середнім і високим зростом), відсутність значно виражених ознак зайвої ваги, розвинута мускулатура, плечі ширші за таз, позитивне ставлення до фізичної культури й праці, сильні кисті рук, уважне ставлення до жінок, інтерес до шахів, толерантність до людей, гарне почуття гумору, стійкість до алкоголю й тютюну позитивно характеризують потенціал чоловіка. Інтегральними показниками позитивних розумових здібностей є помірна іронічність, гнучкість мислення.
Водночас низький або дуже високий зріст, хронічне куріння, захопленість їжею й алкоголем, відсутність ефективного інтересу до жінок, надлишкова вага, худорба або інші фізичні вади, зневага до фізичної праці, слабкі руки, низьке гладке чоло свідчать про проблемність людини, обмежені розумові та фізичні здібності, стереотипне мислення, наявність комплексів неповноцінності.
Про позитивні розумові здібності свідчить відносно худе видовжене обличчя та помірно видовжений череп. Кругле обличчя та загалом череп, особливо за наявності жирових відкладень на голові, шиї, щоках, підборідді, навпаки можуть свідчити про обмеженість розумових здібностей, низького потенціалу мислення, інтелекту та наявність примітивної хитрості.
Оцінити розумовий потенціал співрозмовника можна також, спостерігаючи за формою та рухом пальців його рук. Існує пряма залежність між спритністю та рухливістю пальців і гнучкістю розуму, а форма пальців свідчить про очевидний розумовий потенціал. Видовжені й правильної форми пальці є ознакою вроджених розумових здібностей, а спритність і гармонійність рухів пальців підтверджують розвиненість розумових здібностей людини. Якщо в людини з посереднім розумовим потенціалом із дитинства тренувати тонкі рухи пальців, то вона цілком може виглядати розумнішою в порівнянні з людиною, котра має високий потенціал, але не має відповідної тренованості кисті руки.
Психіка людини побудована таким чином, що кожній фразі, змісту промови відповідає той або інший емоційний супровід, що, у свою чергу, виявляється адекватними мімікою, пантомімікою, гучністю й тембром голосу та іншими відповідними еквівалентами. Дослідження співвідношення змістовної, звукової, емоційної, мімічної і пантомімічної складових мовлення виявляє визначені закономірності, які дозволяють дійти висновків щодо особливостей мозкових процесів. Існує прямий зв’язок між думкою, мовленням і написанням. Так, люди із слабким розвитком коркових процесів супроводжують мовлення більшою експресією. Змістовна частина викладеного у таких людей багато в чому доповнюється, а іноді й заміщується мовленнєвими еквівалентами: мімікою, пантомімікою, голосовими децибелами, подихами, аханням та оханням. Рішення мають інтуїтивний характер. Для таких людей характерні велика інтелектуальна й емоційна мінливість, слабка витривалість до психічного стресу, гірша виживаність в екстремальних умовах, утруднення при інтенсивній інтелектуальній роботі, низькі аналітичні можливості. Водночас вони найчастіше надають новий емоційний імпульс групі, можуть бути ініціаторами нововведень, рушіями різноманітних заходів. Цей тип людини можна назвати емоційним, він переважно притаманний народам теплих регіонів земної кулі. Це південний живий темперамент, імпульсивний, інтуїтивний тип.
Люди з більшою кортикалізацією психічних функцій відрізняються меншою мовленнєвою експресією. Завдяки більшому розвитку коркових процесів, а відповідно й більшому гальмуючому впливу на первинні мозкові утворення, мовлення людей такого типу більш повільне, зважене, змістовне. Міміка, пантоміміка, гучність, інтонації голосу менше виражені. При прийнятті рішень вони намагаються все осмислити й спланувати. Такі люди більш стійкі до стресу, прогнозують свої дії та їхні наслідки, будують довгострокові послідовні плани, більш консервативні, спроможні до тривалої інтелектуальної роботи, не довіряють інтуїції, у цілому дещо інертні. Цей тип людини можна назвати розумовим, він найчастіше притаманний розвинутим північним народам. Це інертний тип, північний або нордичний темперамент.
Варто враховувати, що переробити типову діяльність нервової системи неможливо, оскільки типи поведінки людини детерміновані особливостями будови головного мозку, а вона, у свою чергу, визначається генетикою. Людину можна навчити новим формам поведінки і вона під свідомим контролем може поводитися відповідно до необхідних вимог. Проте при зростаючих фізичних і психічних навантаженнях типові форми поведінки відновлюються. Крім того, тривалий самопримус протиприродного для людини типу поведінки неминуче призводить до нервового зриву, психологічного стресу і виникнення неврозів і психосоматичних хвороб (гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, бронхіальна астма, деякі захворювання шкіри).
Відносно легко можна діагностувати витривалість людини щодо стресових навантажень і її вольові якості. Про слабку стійкість до стресу і низькі вольові якості свідчать такі ознаки, що виникають у напружених ситуаціях: швидке збліднення або швидкі зміни збліднення та почервоніння шкіри обличчя, виражена пульсація сонних артерій, швидке, поверхневе дихання, підвищена пітливість, часті позиви до сечовиділення, вимушена, скута поза або незвична жвавість міміки та пантоміміки, скутість або розмашистість і неточність рухів, дрібне тремтіння пальців рук, невпевнений, неспокійний погляд, зміна тембру голосу, голос, що зривається, утруднення в послідовному викладенні думок, суперечливість, повтори, невідповідний емоційний стан.
Існуючі в художній літературі та кіно штампи, відповідно до яких вольова людина має обвітрене обличчя наче висічене з граніту, велике важке підборіддя, не відповідають реаліям життя. Реальні героїчні особистості мають насамперед здоровий мозок, стійку психофізіологію, правильне виховання і виглядають як звичайні гармонійні люди.
Діагностика особистісних особливостей жінок базується на тих же засадах, що й чоловіків. Різниця полягає тільки в показниках фізичної сили, розмірах та пропорціях тіла, деяких фізіологічних особливостях. Перші два показники в жінок поки дещо менші, ніж у чоловіків. Щодо пропорцій тіла, то слід зауважити, що останніми десятиліттями йде зближення деяких раніше специфічних для статі ознак. Перш за все це стосується зміни будови тіла чоловіків, а відповідно й поведінки, яка стає схожою на жіночу: тіло покривається підшкірним жиром, будова колінних та ліктьових суглобів, волосяний заріст і багато інших ознак йдуть за жіночим типом. Значно частіше спостерігається недорозвиненість первинних і вторинних статевих ознак. Відповідно змінюється поведінка – чоловіча на жіночу.
Для поглибленого профайлінгу доцільно скористатися розробленою нами та випробуваною з позитивними результатами схему, яка включає низку специфічних маркерів.
1. Поведінкові – загальмованість, розгальмованість.
2. Позотонічні – оборонна, наступальна постава.
3. Рухові – м’якість ходи, тремор, професійно-рухові навички.
4. Жестові – гіперактивність, гіпоактивність.
5. Мімічні – гіпермімія, гіпомімія, амімія, дисмімія, парамімія.
6. Пантомімічні – узгодженість між собою міміки, жестів, пози.
7. Поглядові – впевненість, невпевненість.
8. Емоційні – стенічні та астенічні реакції, ейфорія, депресія, брутальність.
9. Мовленневі – брадіфазія, тахіфазія, логорея, олігофазія; семантичні, соноричні та просодичні елементи.
Кожен з наведених маркерів має ширше коло проявів, але враховуючи реальні умови та потреби поліграфологів, розглянемо найбільш значущі з них.
Поведінкові маркери. Поведінкові реакції є інтегральним показником психічного стану людини. У звичних спокійних умовах поведінка може приховувати справжній психічний стан. У незвичних психологічно напружених умовах поведінкові реакції стають більш природними і майже повністю характеризують дійсний психічний стан. Надмірно високі психічні навантаження, психологічний стрес виявляють справжні емоційно-вольовіий стан та якості людини.
Позотонічні маркери. Психічний статус людини добре відображаються в поставі. Якщо нервова система реагує на зовнішній подразник викидом у кровообіг адреналіну (гормон лева), то виникає стрес – реакція позитивного змісту (евстрес). Спостерігається кероване психомоторне пожвавлення, шкіра обличчя стає рожевою, напружуються м’язи шиї, вирівнюється хребет, підтягуються плечі, згинаються руки, вирівнюються та ставляться ширше ноги. Якщо нервова система реагує на зовнішній подразник вираженим гальмуванням кори півкуль та викидом у кровообіг норадреналіну (гормон зайця), то виникає стрес – реакція негативного змісту (дистрес). Спостерігається психомоторна загальмованість, шкіра стає блідою, розслабляються м’язи шиї, тулуба, ніг, згинається хребет, додолу опускаються голова та руки.
Рухові маркери. До головних рухових маркерів, що відображають психічний стан людини, можна віднести м’якість ходи, влучність рухів, тремор (тремтіння кінцівок, голови, всього тіла), збереженість професійно-рухових навичок.
Жестові маркери. Під жестовими маркерами слід розуміти так звану мову жестів, тобто особливі рухи переважно верхніх кінцівок під час розмови, що доповнюють мовленнєву продукцію та відображають емоційний стан людини. Поруч з тим, що кожній людині притаманні індивідуальні жестові особливості, існують й загальні для визначеної етнічної або культурної групи людей особливості. За жестикуляцією можна відрізнити людей з північних або південних регіонів, вихованого інтелігента від кишенькового злодія. Особливості жестикуляції значною мірою залежать від психічного стану людини. Головною жестовою ознакою зміни психічного стану людини є зміна експресії жестів.
Мімічні маркери. Під мімікою розуміють рухи м’язів обличчя, що з’являються під час емоційної реакції людини на різноманітні подразники. Завдяки міміці людина без слів передає своє ставлення до тих чи інших подій, виражає біль, задоволення, впевненість, страх та багато інших станів і реакцій.
Пантомімічні маркери. Під пантомімікою розуміють специфічні рухи голови, шиї, тулуба, інколи ніг, міміку та жести, що виникають у відповідь на подразники та відображають зміст емоційного ставлення людини до цього подразника. Пантоміміка характеризується адекватністю та узгодженістю рухів.
Поглядові маркери. Погляд людини є досить загадковим явищем з точки зору психології. Достатньо побачити відвертий погляд людини, щоб склалося повне враження про неї як особистість, відчути ставлення, навіть приховане, до інших людей або подій. Погляд найкращим чином відбиває всі стани духу людини: від любові до ненависті, від жалю до жорстокості, від страху до впевненості, від зацікавленості до байдужості... Погляд відбиває кожен рух людської душі. Жодна тварина не може витримати погляду сильної духом людини.
Емоційні маркери. Емоції визначаються як суб’єктивне ставлення до об’єктивної реальності. Якщо у людини спостерігається позитивний тип емоційної реакції, то увесь його фізичний та психічний потенціал спрямовується на досягнення мети. Якщо емоційний стан негативний, то людина, як правило, нездатна на цілеспрямовані, наполегливі та ефективні дії.
Мовленнєві маркери. Мовлення психічно здорової чесної людини є чіткім, прямими, короткім, змістовним та, як правило, демонструє готовність до продуктивної співпраці. Мовлення людини з розумовими проблемами або нечесної особи відрізняється невизначеністю, підступність, бажанням не виявляти намірів, брехнею, зайвою красномовністю, довгими «лабіринтними» фразами. Особливості мовлення характеризують брадифазія, тахіфазія, олігофазія, логорея, соноричні, просодичні та семантичні елементи.
Маркерами розумових проблем можуть бути широке обличчя з виразними вилицями, косим розрізом очей і епікантом (третє віко), депігментація райдужки, маленький череп із сплощеною потилицею, товстий зморшкуватий язик, криві зуби, маленькі деформовані вуха, довгий тулуб, короткі кінцівки, короткі широкі пальці з кривим мізинцем, низька межа росту волосся на короткій широкій шиї, масивні надбрівні дуги, велика відстань від основи носа до верхньої губи (доліхохейлія), рясні зрослі брови, довгі загнуті вії, короткий ніс із розгорнутими вперед ніздрями і втисненим переніссям, тонкі губи з опущеними кутами рота, баштовий череп (акроцефалія) із зрощенням пальців на руках і ногах (синдактилія), широке перенісся, випнуті уперед очні яблука (екзофтальм) вовча паща (розщеплення піднебіння), наявність додаткових пальців (полідактилія). Профайлінг такого рівня потребує спеціальної підготовки.
Список використаних джерел
1. Морозов О. М. Патопсихологічний аналіз особистості в правоохоронній практиці. Київ : Алерта, 2023. 402 с.
Дана доповідь була представлена на Міжнародному науково-практичному форумі «Актуальні питання використання поліграфа в діяльності органів сектору безпеки і оборони України в умовах правового режиму воєнного стану та повоєнної відбудови країни» - посилання