Тест перевірки версій як ефективний інструмент у діяльності поліграфолога

ТЕСТ ПЕРЕВІРКИ ВЕРСІЙ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ У ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІГРАФОЛОГА

Морозова Тетяна Романівна

президент Всеукраїнської асоціації поліграфологів,

доктор психологічних наук, старший науковий співробітник

атестований судовий експерт

Морозов Олександр Михайлович

доктор медичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України,

почесний академік Національної академії педагогічних наук України

Тест перевірки версій використовується в Україні щонайменше 20 років. Методичні вимоги до його складання були вперше описані в підручнику «Поліграфологія» у 2019 р. [1]. Без цього тесту вже складно уявити українську модифікацію методики виявлення прихованої інформації (МВПІ) – він є логічним доповненням до тестів на знання відомого та невідомого рішення.

Що із себе представляє тест перевірки версій?

Якщо проводити аналогію для кращого розуміння тесту перевірки версій поліграфологами, які працюють методикою питань порівняння, то він є свого роду заміною тестам із контрольними питаннями. Відмінність у тому, що замість контрольних питань ймовірної чи спрямованої неправди у ньому використовується питання, що відображає версію, оголошену респондентом у передтестовій чи поміжтестовій бесіді.

Респондент має можливість відповідати «так» на питання тесту, що відображає його версію. У підсумку, фізіологічні реакції на питання, що відображають версії слідства або іншої сторони, на які респонденти відповідають «ні», порівнюються із фізіологічними реакціями на питання, що відображає їхню версію і на яке вони відповідають «так».

До переваг тестів перевірки версій можна віднести наступні:

- питання для порівняння, по суті, надає сам респондент, а не підбирає поліграфолог, відтак воно більш точно відповідає його досвіду та внутрішнім переконанням, переживанням. Окрім того згодом поліграфолога складно звинуватити в упередженості, пересиленні чи використанні надто слабкого питання для порівняння;

- версія людини завжди внутрішньо тематична, вона просто не може бути іншою. А це значить, що поліграфолог не виходить за межі тематики, що визначена йому замовником дослідження, він ставить коректні питання, які в тому числі не порушують особисті кордони респондента;

- ці тести відповідають всім існуючим в Україні нормативним вимогам до проведення судової психологічної експертизи, у рамках якої проводяться дослідження із використанням комп’ютерного поліграфа. У них враховуються автентичні покази підекспертного, при їх застосуванні експерт дотримується принципу не вибірковості вихідних положень при формулюванні релевантних питань. Разом із тим при використанні цих тестів експерт-поліграфолог зберігає маневр для експертної ініціативи і послідовної перевірки версій перебігу події;

- перед проведенням поліграфологічного дослідження із використанням тестів перевірки версій поліграфолог просто зобов’язаний вивчити та проаналізувати ситуацію, обставини справи, знати якими є алібі та позиції різних сторін. Досвід показує, що методично продиктована ґрунтовність підходу на етапі підготовки до дослідження завжди ефективніша, аніж покладання на совість, етику та мораль окремого спеціаліста;

- вже у ході проведення дослідження саме за допомогою тестів перевірки версій поліграфолог має можливість перевірити пояснення респондента, визначитися, чи дійсно його зізнання є щирим, а не маніпулятивним, таким, що насправді маскує більш вагомі проступки;

- ці тести чи не єдино ефективні у тривожних респондентів, а також респондентів із тривалим досвідом роботи у тому напрямі, який підлягає перевірці. Наприклад, коли борців із корупцією, незаконним обігом наркотичних речовин, перевіряють на причетність до цих явищ. Вони також особливо цінні при використанні у відношенні тих людей, які мають травматичний досвід, спогади про який неминуче розбурхують цілий комплекс негативних емоцій, що складно або взагалі не можливо дезактуалізувати раціональними поясненнями поліграфолога. Наприклад, у відношенні жертв злочинів, колишніх військовополонених, людей із ПТСР;

- до цих тестів неможливо підготуватися за допомогою GPT-чату, а це значить, що використовуючи їх поліграфологи уникають все більш зростаючої проблеми обізнаних респондентів.

Зважаючи на значну ефективність тестів перевірки версій їх почали намагатися використовувати поліграфологи, котрі не мають відповідної підготовки. Зокрема, прихильники інших методик, а також випускники одних із приватних курсів, яких їхні вчителі переконали, що надана їм інформація щодо трьох методик є знаннями, вміннями та навичками із цих трьох методик.

Першим нагадаємо одну з основних аксіом нашої професії – використовувати можна лише тести тієї методики, якої вас навчали. Окрім того мікст методик в одному дослідженні може принести більше шкоди, аніж користі: як мінімум є всі підстави звинуватити вас у порушенні методичних вимог щонайменше однієї з них, а значить піддати сумніву ваш висновок.

Другим, тим, хто став жертвою реклами, пояснимо, що без прослуховування повноцінних лекцій за методикою і виконання 9-10 обов’язкових домашніх завдань із написання тестів і опитувальників за різною тематикою говорити про оволодіння і готовність до роботи, принаймні за МВПІ, є надмірним, нічим не виправданим оптимізмом. Розплачуватися за нього із високим ступенем ймовірності будуть ваші ні в чому невинні майбутні респонденти.

Поліграфологам, які пройшли повноцінний курс навчання за МВПІ, при використанні тестів перевірки версій слід обов’язково дотримуватися низки методичних вимог на кожному із етапів підготовки та проведення поліграфологічного дослідження.

При написанні фабули доцільно звертати увагу та виділяти ті місця, у яких є відмінності щодо перебігу події за версією майбутнього респондента та іншої сторони – саме вони стануть основою для написання тестів перевірки версій.

При проведенні розслідування під час передтестової бесіди респондент має коротко викласти свою версію події, що підлягає поліграфологічній перевірці. Такий підхід вселяє у непричетних віру щодо того, що їх слухають і чують, що ще нічого не вирішено, що їх не призначають причетними. У випадку тестування причетних є велика ймовірність того, що ця розповідь призведе до зниження у них надмірної реактивності на початку проведення дослідження. Водночас постановка по ходу бесіди логічних уточнюючих питань, коректне присікання розгорнутих пояснень з боку респондента сприяє тому, що в нього знижується впевненість у здатності обманути конкретного поліграфолога. Однак найголовнішим є те, що слухаючи розповідь респондента поліграфолог має можливість з’ясувати спрямованість і ціннісні орієнтації особистості, почути ті слова, словосполучення, що найбільш точно відображають позицію людини і які варто використовувати при формулюванні питання, що відображає її версію.

У випадку проведення скринінгу у передтестовій бесіді треба почути розгорнуту відповідь-версію людини щодо питань, які винесені на вирішення поліграфолога. Наприклад, щодо мотивів, джерел зацікавленості у її працевлаштуванні чи роботі, щодо специфіки досвіду вживання наркотичних речовин, щодо того, чи має вона якесь відношення до неправомірної вигоди і якщо так, то яке конкретно тощо. Відповіді респондента обов’язково записуються, про що поліграфолог попереджає його, пояснюючи, що це потрібно для того, аби включити їх у тести як його версію: неприхована фіксація відповіді дає респонденту зрозуміти, що не варто надміру фантазувати – все сказане ним буде перевірятися. Почувши версію людини, поліграфолог повинен озвучити і ті питання тестів, які відображають негативний досвід за винесеними на дослідження напрямами. Наприклад, чи не зацікавлені у її працевлаштуванні представники якогось злочинного угрупування, спецслужб, правоохоронних органів країни-агресора, чи не вживала вона якісь інші наркотики окрім згаданої марихуани, чи не відносився факт вживання наркотиків до іншого, не того що вона назвала періоду часу.

Тести перевірки мають бути логічно та послідовно розташовані у тестовому опитувальнику у відповідності до існуючих в МВПІ алгоритмів.

Для фіксації властивого респонденту типу фізіологічного реагування при наданні правдивої відповіді «так» на значуще питання потрібно включати у стимульний блок опитувальника «тест правдивого так». Цей тест має містити лише одне релевантне питання, що відображає версію людини. Гарний результат зазвичай дає тест на кшталт: «Чому Вас сьогодні тестують на поліграфі?», адже тема дослідження частіш за все є значущою для респондента (рис. 1, 1.1). Цей тест потрібен, в тому числі, для того, аби замовники і наші колеги, які досі переконані, що у людини виявляються значущі фізіологічні реакції виключно при наданні неправдивої відповіді, пересвідчилися, що це не так і не піддавали сумніву результати тестування.

Рис. 1. Приклад тесту правдивого «так». Тестується керівник, який хоче довести, що висунуті йому звинувачення – безпідставні. Нижче буде також батарея тестів, написана для тієї ж людини.

Рис. 1.1. Поліграма до наведеного вище тесту правдивого «так»

При підготовці основної частини тестового опитувальника слід враховувати, що батарея тестів перевірки версій завжди краще, ніж один тест, наприклад, можна використати наступні тести, якими перевіряється, по суті, одне і те ж питання: «За що … ?», «Чому … ?», «Через що … ?».

Приклад батареї із 3 тестів перевірки версії за наступною фабулою: керівника звинувачують у вимаганні та одержанні від підлеглих частини премій, розмір яких, буцім то, залежить від його рішення.

За версією керівника він:

1) не впливає на розмір премій підлеглих/інших співробітників;

2) ніколи не розраховував на частину премії будь-кого із підлеглих/ співробітників;

3) не вимагав і не отримував частини з премій підлеглих/співробітників (рис. 2, 2.1; рис. 3, 3.1., рис. 4, 4.1).

Рис. 2. Перший тест батареї (тест № 8 в опитувальнику)

Рис. 2.1 Поліграма до першого тесту батареї (тест № 8 в опитувальнику)

Рис. 3. Другий тест батареї (тест № 9 в опитувальнику)

Рис. 3.1 Поліграма до другого тесту батареї (тест № 9 в опитувальнику)

Рис. 4. Третій тест батареї (тест № 10 в опитувальнику)

Рис. 4.1. Поліграма до третього тесту батареї (тест № 10 в опитувальнику)

При підготовці тестів варто брати до уваги, що не варто користуватися одним і тим же форматом тесту, а також ставити питання, що відображає версію респондента, постійно в кінці. Більше того, у випадку тестування емоційно виснажених людей, людей із ПТСР питання, що відображає їхню версію краще ставити якомога вище.

Якщо загальну канву події варто дізнаватися у передтестовій бесіді, то відповідь-версію респондента по конкретному тесту краще з’ясовувати і оформлювати у поміжтестовій бесіді та заносити її у тест безпосередньо перед його пред’явленням (рис. 5, 5.1; рис. 6, 6.1).

Рис. 5. Приклад тесту перевірки версій, призначеного для з’ясування мотивів роботи на об’єкті критичної інфраструктури.

Пояснення абревіатур: СІ – службова інформація, СС – спецслужби

Рис. 5.1. Поліграма до наведеного вище тесту перевірки версій, призначеного для з’ясування мотивів роботи на об’єкті критичної інфраструктури

Рис. 6. Приклад тесту перевірки версій для з’ясування внутрішньої позиції

кандидата на роботу/працівника об’єкту критичної інфраструктури

Рис. 6.1. Поліграма до наведеного вище тесту перевірки версій для з’ясування внутрішньої позиції кандидата на роботу/працівника об’єкту критичної інфраструктури.

Якщо це не тест на мотиви, то версія людини зазвичай одна, тоді як версій слідства/поліграфолога може бути більше. В ідеалі звести формулювання версій не більш ніж до чотирьох-п’яти.

Особливості, які треба враховувати при написанні тестів перевірки версій [1, с. 253-264]:

1) версії двох сторін слід формулювати максимально точно. Наприклад, при розслідуванні можливої причетності респондента до викрадення ввіреного йому майна, у тесті «Чому ви спочатку не вказували у пояснювальних записках зупинку в полі?», варіантом слідства може бути – «Не вказали в пояснювальних зупинку в полі тому, що хотіли її приховати?», а варіантом респондента – «Не вказали в пояснювальних зупинку в полі тому, що забули про неї?»;

2) версія респондента має бути сформульованою коректно, бо при неправильному формулюванні є ризик отримати хибну реакцію.

Зокрема, ризик хибної реакції підвищується при тестуванні демонстративних респондентів, респондентів із істеричним радикалом, для яких їхня версія настільки бажана, що вони самі починають у неї вірити за принципом інфантильного «це не я!», всупереч очевидним фактам про зворотне, виявленню реакцій, що свідчать про приховування ними знання істинних часткових ознак.

Варто уникати пред’явлення питання, що відображає версію респондента із загальним, підкреслено емоційним запереченням на кшталт – «Ви насправді не знаєте, як це вийшло?», «Ви до цього не маєте жодного відношення?», «Ви ніколи не…?». Це умовно приємне оформлення версії, що може бути відпрацьоване у таких людей на рівні внутрішнього переконання.

Взагалі, за можливості, краще не формулювати питання-версію респондента із часткою «не» або звести такі питання до мінімуму. Зокрема, якщо в тесті «Звідки взявся цей ніж?» версія слідства – «Цей ніж ви принесли з кухні?» порівнюватиметься з версією респондента «Ви не знаєте, звідки взявся цей ніж?», поліграфолог може отримати хибну максимальну реакцію на версію виправдання, адже частка «не», а також втрата гомогенності пред’явленого питання може спровокувати та підсилити реакцію на психологічно вигідний для демонстративного респондента варіант. Краще, коли версія слідства «Цей ніж ви принесли з кухні?» порівнюватиметься з версією «Цей ніж принесла М.?».

У тому ж тесті на підготовку до протидії варіант респондента «Ви не готувалися до протидії поліграфу?» буде більш методично вивіреним викласти у формулюванні «Ви прийшли на поліграф без підготовки до протидії?»;

3) версії слідства можна давати у парному варіанті, але з обов’язковим розмежуванням пари нейтральними питаннями, як це наприклад було зроблено у дослідженні, що проводилося за мовним скандалом: «Вам керівництво давало вказівку не брати на роботу україномовних?», «Вам керівництво давало вказівку брати на роботу тільки російськомовних?».

Тести перевірки версій складаються із «нульового», щонайменше одного нейтрального та від двох до 13 значимих питань. Мінімальна кількість всіх питань в тесті – шість, максимальна – 15. У першому виданні підручника «Поліграфологія» зазначалося, що у даному тесті допускається до 13 питань зі значущими включно, але тоді професійній спільноті не був відомий надзвичайно ефективний тест діагностичного блоку Тетяни Кузьмич «Що вам абсолютно точно відомо про …?», який може бути сформульований і у варіанті тесту перевірки версій.

До речі, минуло вже більше двох років, як спочатку я, а потім і мої учні почали апробувала тест перевірки версій діагностичного блоку «Якого питання ви найбільше боїтеся на поліграфі?» («Про що б ви найбільше не хотіли, щоб я вас спитала на поліграфі?). Вже понад рік я даю його на заняттях. Тест призначений для використання у скринінгах персоналу – вхідних, періодичних і перед звільненням та дуже гарно себе показав на практиці. Таким чином, восени 2025 р. ми можемо впевнено сказати – українська модифікація МВПІ поповнилася новим результативним тестом (рис. 7, 7.1). Забігаючи наперед, одразу скажу меншовартісним колегам – це не ART, в ART немає питання-версії респондента і вимог щодо парності пред’явлення значущих питань щодо найбільш значущої тематики.

Рис. 7. Приклад тесту перевірки версій діагностичного блоку опитувальника для проведення періодичного скринінгу

Рис. 7.1. Поліграма до тесту перевірки версій діагностичного блоку опитувальника для проведення періодичного скринінгу

Формати тестів перевірки версій:

- при двох значущих питаннях, що відображають дві версії, тест може мати такі варіанти: 0-N-R-N-N-R; 0-N-R-N-N-R-N; 0-N-N-R-N-N-R; 0-N-N-R-N-R;

- при трьох значущих питаннях, що відображають дві або три версії, тест може мати такі варіанти: 0-N-R-N-R-N-R; 0-N-R-N-R-N-N-R; 0-N-N-R-N-R-N-R; 0-N-N-R-N-R-N-N-R; 0-N-R-R-R;

- при чотирьох значущих питаннях, що відображають дві, три або чотири версії, тест може мати такі варіанти: 0-N-R-N-R-N-R-N-R; 0-N-R-N-R-N-R-N-N-R; 0-N-R-N-R-N-R-N-R-N; 0-N-R-N-R-N-R-R та 0-N-R-R-R-R;

- при від п’яти до десяти значущих питань тест обов’язково включає «нульове», щонайменше одне нейтральне по суті питання, і значущі питання, які всередині тесту можуть розмежовуватися чи не розмежовуватися нейтральними. Велика кількість значущих питань не обов’язково означає таку ж кількість версій, насправді часто у таких тестах кожна із версій розкривається парами, трійками питань, що близькі за змістом;

- тест із від десяти до 13 значущих питань окрім них включає «нульове» та щонайменше одне нейтральне по суті питання. При такому форматі кожна із версій обов’язково розкривається не одним, а декількома питаннями, близькими за змістом, наприклад: «Вам абсолютно точно відомо, де шеф залишив гроші?», «Вам абсолютно точно відомо, звідки злодій вкрав гроші шефа?».

Висновок. Тест перевірки версій має низку очевидних значних практичних переваг; методично вірне використання тесту перевірки версій передбачає правильну підготовку до його написання, з’ясування версії респондента та коректне оформлення її у питання тесту.

Список використаних джерел

1. Морозова Т. Р. Поліграфологія: підручник: за ред. О. М. Морозова. Харків: «Естет Принт», 2019. 478 с.

2. Морозова Т.Р. Методика виявлення прихованої інформації у поліграфних дослідженнях: монографія / за наук. ред. О. М. Морозова. Київ: Алерта, 2023. 472 с.

Всі новини